ВУРДАЛАК ОЛЕСЬ БУЗИНА
Гумореска
Вже світало у столиці,
Вітер дмухав з низини.
Як щось вдарило по пиці
Та й по пиці Бузини.
У кімнаті, мов в берлозі, Голий, як Адам, увесь, П'яний-п'яний на підлозі Лежить й хрюкає Олесь. Щось воно собі бурмоче В грубо сказаних тонах. Ледве-ледве відкрив очі, І підвівся на ногах. Обдивився все гарненько, Обтрусився ніби кріт, Та й чомусь згадав раненько Він Шевченка Заповіт. Подолавши пів кімнати, Де всю ніч гудів бенкет, Бузина почав гадати, Як звалився на паркет. Та не треба буть пророком, Що від ночі до рання Бузина широким кроком Нализався, як свиня. "Омивав" Олесь зарплату Аж стояв у хаті скрип. Бо він мусить написати Історичний манускрипт. Тож узявши гроші в руки – Пачку в'ялених рублів – Заходився шкрябать в муках, Та від злості аж зомлів. Бо словами він давився, Не в'язався фейк-сюжет. Ось тому Олесь напився, Та й звалився на паркет. Накидавши план оказій, Набрехав він цілий віз. Та об'єкт його фантазій Ніяк в голову не ліз. Тож пиячив увесь вечір, Нілу ніч і сонця схід. І знайшов, як "ізувєчіть" Українцям цілий рід. Взяв Шевченка він за жертву, Щоб ударити в святе. Так хотів пророка зжерти, Що сказився через те. Та свій пасквіль на Тараса Він допише за рублі. Є така на світі раса – Лихо сіють на землі. Та не знав Олесь-опенько, – А це зовсім не секрет, – Що у книзі про Шевченка Змалював він свій портрет. Вже світало у столиці, Вітер дмухав з низини. Ось такий гидкий і ниций Шлях життєвий в Бузини.© Святослав Супрунов (2024)
При використанні творів автора гіперпосилання на сайт автора є обов'язковим!
Ліцензія: CC BY-NC-ND
(Creative Commons Attribution NonCommercial NoDerivs)